відгуки: 0
Єгипет 1444р. до р.х.
Мемфіс, кабінет Фараона Тутмоса IV.
Засідання Ради Національної Безпеки.
Діючі особи:
1. Фараон Аменхотеп ІІІ,
2. Командувач Армії,
3. Верховний Жрець Нижнього Царства.
Фараон:
- Так. Добре. З будівництвом закінчили. Переходимо до наступного питання. Що там?
Жрець:
- Євреї.
- Знов євреї? Що на цей раз?
- Те ж саме. Плодяться як кролики. Управи на них нема. Якщо і далі так буде - це вже пряма загроза національній безпеці.
Фараон:
- Що за напасть? Звідки вони взялись?
Командувач:
- Ну, це давня історія, ще чотири століття тому посуха велика була, голод. Пустили ми в дельту ріки кочові племена скотарів, всяких там семітів, гіксосів у якості гуманітарної допомоги. А вони малу-помалу все Нижнє Царство захопили. Аж до Фів.
- Але ж їх вже давно розбили і вигнали.
- Тих, хто зі зброєю були - так.
- А чому ж остальних не вигнали?
Командувач засовався в кріслі:
- Ну, ви ж розумієте... Армія, це ж зріз суспільства... Корупція... як і скрізь...
Фараон:
- Да, положення набирає загрозливих масштабів. Ми можемо опинитись в своїй країні нац. меншиною. Державу можемо втратити, мову, культуру, релігію. Може статись як в цій, як вона?... Україні через три з половиною тисячі років.
Командувач і Верховний Жрець перезирнулись.
- Ну, це я так, до слова. В фараонів є й свої джерела інформації.
Так що будемо робити?
Командувач:
- Всі попередні дії виявились не ефективними. Ні повитухи, ні сплавляння хлопчиків по ріці не помогло.
Осіли, прижились, не хочуть кочувати в свою Палестину. Навіть залучення їх до роботи терплять.
Фараон:
- А може попробувати їх асимілювати? Яка там в них релігія?
Жрець:
- А чорт їх знає. Приносять жертви якомусь бичку. А піди розберись, що в них на умі, чи то свому Ваалу, чи нашому Амону. Та й твердошиї вони дуже.
- Це як?
- Та безбожники вони, атеїсти, одним словом дикий народ. Та й жертви богам для них - тільки повід погуляти. Поважають лише своїх предків. Родослівну ведуть аж від початку світу. Сильна родоплемінна привязаність. Ні, в асиміляцію не вірю.
Командувач:
- Може організувати збройний заколот? Підіслати революціонерів-провокаторів. Хай проголосять національно-визвольну боротьбу за незалежність. Вбють кількох єгиптян. А ми потопимо тоді "повстання" в крові.
Жрець:
- Пробували таке вже. Поручили були цю справу одному нашому воєначальнику їхнього походження. Мойсею. Так що? До цих пір переховуємо його від євреїв в мого друга Їтра, жерця мадіанського.
- Це який Мойсей? Чи то прийомний син, чи то коханець цариці Хатшенсус? - перепитав Командувач.
Фараон:
- Так, їх не просто на щось спровокувати. Вони і месію свого на страту потягли, щоб римляни не запідозрили їх в підбурюванні до непокори.
Командувач і Жрець знов переглянулись.
Фараон продовжив:
- Та й не охота мені різню влаштовувати. Своє вічне імя знеславлювати. Вісімнадцята династія, як-не-як. Ви і лишитесь безіменними, як і є. А що скажуть через кілька тисяч років про Тутмоса ІV чи Аменхотепа ІІІ? Ми ж цивілізована країна. Не якась там Росія. А що скаже ООН? А Асамблея Африканських Країн? Та й Америка підніме хай. Це ж вам не Чечня і не Курдистан.
Командувач і Жрець опустили очі.
Жрець:
- А може їх в теплушки і в пустиню? Як Сталін кримських татар.
Фараон уважно подивився на жерця.
- У Верховного Жерця теж є свої канали інформації, - скромно сказав Жрець.
- Ні. З кимсь іншим це пройшло б. Але не з євреями. Крику буде на весь світ. Не радий будеш, що і встряв в таке.
Запала довга мовчанка.
- А яка внутрішньо-політична обстановка в Нижньому Царстві? - щоб якось порушити мовчанку, спитав Фараон.
- Як там прибічники Атона?
- Сидять, - неохоче відповів Жрець.
- Я тут щось не дотягую, - продовжив Фараон.
- І Ра - бог сонця, і Амон - бог сонця, і Атон - бог сонця. Так чи ж не один е-е-е... бог?
Верховний Жрець відчув в питанні якийсь підвох. Невже донесли про мої контакти з жерцями - прибічниками Атона?
Мозок гарячково шукав виходу.
І раптом іскоркою блиснула рятівна думка.
- Я от що подумав, - почав Верховний Жрець.
- А чому б нам не вбити двох зайців зразу? Позбутись одним махом і євреїв і цієї вредної секти.
- Як це? - хором спитали Фараон і Командувач.
- Ми запропонуєм атонівцям замість гнити в підвалах до воскресіння Озірісом бути жерцями в євреїв. Розробимо для євреїв легенду, що бог їхнього Абрама, Якова і Йосипа колись обіцяв їм зробити їх великим народом. Богообраним. А ось тепер згадав свою обіцянку і вирішив вивести їх з рабства єгипетського в обітовану країну з молочними і медовими ріками.
- Не повірять євреї в нового бога і не приймуть єгиптян своїми жерцями.
- А ми Мойсея підключимо до цього діла. В простого народу до нього відношення як до заступника.
- Старий він вже. Не сприйме він таких радикальних думок. Він і молодим був, мяко кажучи, надто вже простим і прямолінійним. Двох слів докупи не звяже.
- Мойсея я беру на себе. З допомогою мого друга Їтра, жерця мадіанського, ми йому влаштуємо очну ставку з богом Абрама і Якова. Та й допомога Їтра буде потрібна, щоб якось допомогти їм адаптуватись в пустині хоч на деякий час, а то рвануть зразу назад. Ну і знаменія всякі робити для підтримки віри. Десь куряву на дорозі підняти, чи дим на горі. А що Мойсей двох слів не звяже - не біда. Є тут у мене один знайомий жрець з атонівців, ну, в смислі сидить в підвалі. Ароном звати. Ото голова. Ми його братом Мойсея представимо. Всі організаційні проблеми він візьме на себе. Ми з ним детально розробимо і легенду про бога Абрама-Якова і обрядовість до дрібних деталей. Все буде на професіональному рівні.
- Таким твердошиїм навязати бога не легко буде.
- Треба щоб при виході вони нашкодили, щоб назад боялись вертатись.
- Як? Вбити кількох єгиптян?
- Ні, єгиптян вбивати не потрібно, а от чутки розпустити можна, що бог Абрама і Якова побив єгиптян. А самі вони хай позичать якісь цінні речі в єгиптян, щоб і в самих рильце в пушку було. Та й допомога якась на дорогу буде.
- А я організую "погоню" з військом і колісницями для більшого страху.
- Ти ж дивись не перестарайся, щоб не догнати. А то вони з своїми дітьми, волами і речами не такі швидкі, як твої колісниці.
- А як же вони в пустині будуть? Вимруть же.
- Ну то вже їх справа. Живуть же якось люди. Хай з хананейцями воюють. Нам легше буде. Та й тепер в них буде власний бог. Хай він за них і потурбується.
Всі троє засміялись.
- Ну що ж. Добре. Працюйте. Даю вам два роки на підготовку.
Аменхотеп ІІІ, полистав календар, зробив запис: "Вихід євреїв".
- Яке в нас наступне питання?
- Війна з ефіопами...
© «Біблія від Анатоля»
переклад на російську мову
переклад на англійську мову